Історія Нового року
Новий рік — свято, яке відзначається багатьма народами відповідно до прийнятого календаря, яке наступає в момент переходу останнього дня року в перший день наступного року.
У більшості древніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й присвячено, як правило, до березня. Всі язичницькі народи ознаменовували його богослужбовими обрядами, урочистими приношеннями й забавами. Древні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осириса.
У Древній Греції народ і жерці, надягши на себе маски, улаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки, що збиралися на звані вечори, займалися ворожінням.
Багато індоєвропейських народів в дохристиянський період святкували настання Нового року в період зимового сонцестояння.
У III столітті християнські історики вважали початком роки 1 березня, а з V століття на цей стиль перейшли в багатьох містах і областях Європи, у тому числі,на островах Венеціанської лагуни і у Франкськом державі.
У Римській імперії з IV століття рахування днів в році вели від 25 грудня — Різдво Христове.
Англійський Новий рік довгий час починався 25 березня. І лише в 1752 році парламент прийняв рішення перенести його на 1 січня.
| 
